Зупинення перебігу строків у справах іноземців до 4 березня 2026 року: правові наслідки та ризики

Нормативна основа зупинення строків

Зупинення перебігу строків у справах іноземців до 4 березня 2026 року ґрунтується на спеціальних положеннях так званої «української спецустави»
Ustawy z dnia 12 marca 2022 r. o pomocy obywatelom Ukrainy w związku z konfliktem zbrojnym na terytorium tego państwa, до якої неодноразово вносилися зміни.

Ключовою нормою є ст. 100da цієї ustawy, яка у чинній редакції (після новелізації від 12.09.2025 р., Dz.U. 2025 poz. 1301) передбачає зупинення перебігу строків до 4 березня 2026 року.

У законодавчій формулі це виглядає так:

art. 100da ustawy z dnia 12 marca 2022 r. (…) w brzmieniu nadanym ustawą z dnia 12 września 2025 r. (Dz.U. 2025 poz. 1301) przewiduje zawieszenie biegu terminów do dnia 4 marca 2026 r.

Ту саму дату прямо підтверджують інформаційні матеріали Urzędu do Spraw Cudzoziemców, які вказують, що механізм zawieszenia biegu terminów у справах легалізації побиту та міжнародного захисту діє саме до цього дня.

Які строки зупиняються, а які – ні

2.1. Строки, що зупиняються

Зупиненню підлягають виключно строки на załatwienie sprawy przez organ, тобто строки розгляду справи адміністративним органом.

До 4 березня 2026 року не починаються, а вже розпочаті – зупиняються строки розгляду у воєводи таких справ:

  • надання дозволу на тимчасове перебування;
  • надання дозволу на постійне перебування;
  • надання дозволу на перебування довгострокового резидента ЄС;
  • зміна дозволу на тимчасове перебування і працю;
  • зміна дозволу на тимчасове перебування з висококваліфікованою роботою;
  • відкликання вищезазначених дозволів.

Окремо, у справах про міжнародний захист (статус біженця, додатковий захист) зупиняється строк розгляду справи у Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców.

2.2. Строки, що НЕ зупиняються

Зупинення не охоплює:

  • строків для сторони (іноземця) на:
    • подання доказів;
    • надання пояснень;
    • відповіді на wezwanie;
    • подання odwołania чи skargi do sądu;
  • строків у інших типах проваджень (в’їзд, виїзд, видворення, штрафи), якщо вони прямо не зазначені в ст. 100d або 100da.

До цих строків і надалі застосовуються KPA, ustawa o cudzoziemcach та PPSA. Їх пропуск тягне звичайні негативні наслідки – незалежно від дії механізму зупинення.

Зупинення строків ≠ заборона дій органу

Важливо розуміти: зупинення перебігу строків не означає, що орган позбавлений можливості діяти.

Воєвода або UDSC можуть:

  • проводити процесуальні дії;
  • надсилати листи та виклики;
  • видавати рішення.

Різниця полягає в іншому: строк на załatwienie sprawy “не спливає”, а отже сам факт тривалості провадження не дає ефективної підстави для захисту від бездіяльності чи затягування.

Наслідки для бездіяльності та затягування

Ст. 100d ust. 4 specustawy прямо передбачає, що в період зупинення строків:

  • припинення або підтримка дій органу не може бути підставою для ефективних засобів правового захисту у зв’язку з бездіяльністю або przewlekłością;
  • водночас усі дії, вчинені органом у цей період, залишаються повністю дійсними (рішення, листи, wezwania).

Це означає асиметричну ситуацію: орган діє без процесуального тиску, а заявник позбавлений стандартних інструментів контролю.

Коло осіб: усі іноземці чи лише громадяни України?

5.1. Формальний текст закону

Ст. 100d та 100da використовують нейтральне формулювання «cudzoziemiec», без прямого обмеження лише громадянами України.

З буквального тлумачення випливає, що механізм зупинення застосовується до будь-якого іноземця, якщо його справа належить до перелічених категорій.

5.2. Лінії тлумачення в доктрині та практиці

У практиці сформувалися дві конкуруючі позиції:

  1. Широке тлумачення

Ст. 100c-100d застосовуються до всіх іноземців, незалежно від громадянства, якщо провадження стосується дозволів на побит. Цю логіку підтримують інформаційні матеріали UDSC та воєводських ужендів, які не розрізняють заявників за громадянством.

  1. Вузьке (цільове) тлумачення

Частина судів і коментаторів (зокрема у коментарях, що аналізують практику WSA) вказують, що з огляду на назву та мету specustawy, норми мають застосовуватися лише до громадян України, які прибули у зв’язку з війною.

5.3. Практичний стан речей

Фактична адміністративна практика воєвод іде шляхом універсального застосування: якщо справа підпадає під перелік – строк вважається зупиненим незалежно від громадянства заявника.

RPO у своїх заявах також критикує загальне zawieszenie terminów w sprawach legalizacji pobytu cudzoziemców, не обмежуючи його лише українцями, що додатково підтверджує таке сприйняття норми.

Чи буде продовження після 04.03.2026?

Юридично коректна позиція є лише одна.

Чинна редакція закону прямо встановлює кінцеву дату – 4 березня 2026 року.
Жодного автоматичного продовження норма не передбачає.

Попередні продовження (до 2024, 2025, 2026 років) завжди вимагали окремих новелізацій, ухвалених Сеймом і підписаних Президентом.

Тому:

  • не можна стверджувати, що продовження «обов’язково буде»;
  • не можна стверджувати, що його «точно не буде».

До моменту ухвалення і публікації нової новелізації будь-які припущення є лише спекуляцією.

Міф про «припинення зупинення після 30.06.2024»

Твердження, що після 30.06.2024 строки «взагалі перестали бути зупиненими», не відповідає чинному тексту закону.

Законодавець формально продовжив дію механізму й після цієї дати – нині до 4.03.2026.

Водночас у судовій практиці з’явилися рішення, в яких адміністративні суди критикують подальші продовження як непропорційні та такі, що порушують право на суд.

Прикладом є рішення WSA w Poznaniu z 31.07.2025 r. (II SAB/Po 189/25), де суд визнав продовження zawieszenia безефективним у конкретній справі та зобов’язав воєводу розглянути її у встановлений строк.

Юридично правильно говорити не про «відсутність зупинення», а про те, що ефект пізніших продовжень може бути поставлений під сумнів у конкретному судовому провадженні.

Чому ця норма – полегшення для органу, а не гарантія для іноземця

Зупинення перебігу строків є чисто процесуальним інструментом, який:

  • знімає з органу відповідальність за строки;
  • блокує стандартні засоби захисту від бездіяльності та затягування;
  • не створює жодних нових прав для іноземця.

Строки для сторони не зупиняються, ризики залишаються, а контроль над тривалістю провадження суттєво послаблюється.

У юридичній мові цю конструкцію коректно описувати як:

instrument ochronny dla organu przed odpowiedzialnością za przewlekłość, a nie jako środek ochrony prawnej cudzoziemca.

Підсумок

Зупинення перебігу строків до 4 березня 2026 року – це не «захист іноземця», а тимчасове зняття процесуального тиску з адміністрації.

Воно не легалізує затягування автоматично, але істотно ускладнює боротьбу з ним і переносить ризики виключно на сторону заявника.

Англійська версія статті:

Схожі записи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *