Karta pobytu na podstawie prowadzenia działalności gospodarczej (JDG): wymagania, podstawa prawna i praktyka urzędowa
Що це за тип карти і де він у законі
“Karta pobytu na JDG” у юридичному сенсі – це zezwolenie na pobyt czasowy w celu prowadzenia działalności gospodarczej, врегульоване в ustawie z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach (розділ про pobyt czasowy). Ключовою матеріальною нормою є art. 142.
Важливо: під цю конструкцію потрапляє не лише “класичне” ведення бізнесу (в т.ч. JDG там, де воно доступне іноземцю), але і виконання роботи через управлінську функцію в компанії (зокрема zarząd sp. z o.o. / S.A., komplementariusz у spółkach osobowych, prokurent) – за умов, визначених у art. 142.
Базовий «пакет» норм, на які реально спирається воєвода
2.1. Загальна рамка для будь-якого pobyt czasowy: art. 98
Для всіх дозволів на тимчасове перебування працює “загальний фільтр” – art. 98 ustawy o cudzoziemcach, який визначає загальні умови та принцип: дозвіл видається на строк, необхідний для реалізації мети перебування, але не довше ніж 3 роки.
2.2. Спеціальна рамка для бізнесу: Rozdział 5 + art. 142
Розділ “Zezwolenie na pobyt czasowy w celu prowadzenia działalności gospodarczej” містить правила саме для цього титулу, а art. 142 – його ядро:
- мета перебування = ведення господарської діяльності відповідно до польських правил;
- плюс виконання визначених умов (економічних/соціальних/формальних).
2.3. Доходи як юридична категорія: відсилання до art. 140 ust. 2
У практиці “дохід” для справ pobyt czasowy оцінюється не як абстракція, а як критерій, який має бути вищим за поріг, що дає право на грошову допомогу з соціальної допомоги – це прямо випливає з art. 140 ust. 2 (в частині доходу).
Станом на 01.01.2026 року, це:
- 1010 zł нетто – для osoby samotnie gospodarującej (одинокої особи);
- 823 zł нетто на особу – для особи w rodzinie (на кожного члена сім’ї).
(ст. 8 ustawy z dnia 12 березня 2004 р. o pomocy społecznej, rozporządzenie Rady Ministrów z 12 lipca 2024 r. w sprawie zweryfikowanych kryteriów dochodowych oraz kwot świadczeń pieniężnych z pomocy społecznej)
2.4. Art. 142a: потенційна “стеля” через ліміти (делегація)
Окремо існує art. 142a, який дає міністру можливість (за певних обставин) встановлювати ліміти на кількість дозволів цього типу (делегування до розпорядження). Це не щоденна практична “перепона” для кожної справи, але як норма вона існує і впливає на модель регулювання.
2.5. Процедура та “розтягування”: art. 106 ust. 2a і art. 112a
На рівні процедури найчастіше працюють два “важелі”:
- art. 106 (у т.ч. механізм виклику до подання документів із мінімальним строком 14 днів) – на практиці це створює довгі ланцюжки доповнень.
- art. 112a – регулює строк винесення рішення (конструкція старту відліку строку – окрема причина спорів щодо przewlekłość).
“Теорія” закону vs “практика” воєвод: де саме виникає розрив
3.1. Закон – рамковий. Практика – деталізує “порогами”
Текст art. 142 задає рамку: діяльність має бути реальна/запланована як мета побуту + має бути економічно обґрунтована (дохід/робочі місця/інвестиції залежно від ситуації).
На практиці частина воєводств формулює дуже конкретні очікування. Типовий приклад із публічних роз’яснень: “wymagany dochód to 12-krotność przeciętnego, miesięcznego wynagrodzenia brutto…” як критерій для działalność gospodarcza. Це не “цитата з одного речення закону”, а спосіб практичної реалізації оцінки економічної спроможності.
3.2. “Realność działalności” часто важливіша за формальну реєстрацію
У реальному провадженні воєвода оцінює не сам факт існування бізнесу в реєстрі, а питання: чи діяльність фактично ведеться і чи вона узasadnia pobyt. Саме тому в багатьох справах ключовими стають:
- наявність контрактів/замовлень,
- фактури та рух коштів,
- інвестиції та операційна логіка,
- податково-страхова дисципліна.
Це не “нові” вимоги поза законом – це практичне доведення того, що cel pobytu (діяльність) реально існує (а не є декларацією). Логіка “цел побуту існує/припинився” потім прямо повертається в механізм cofnięcia.
Що саме перевіряє орган у справах по art. 142: блоками
Нижче – не “чек-ліст документів”, а юридичні блоки перевірки, які випливають з конструкції art. 142 + загальних норм про доходи та процедуру.
4.1. Мета перебування і її безперервність
Орган фактично відповідає на питання:
“Чи є ведення діяльності вашим реальним celem pobytu, і чи він здатний тривати в часі?”
Якщо мета виглядає штучною або вторинною (при домінуванні іншої життєвої логіки), з’являється підґрунтя для негативної оцінки “celu pobytu”.
4.2. Дохід: не лише “скільки”, а й “як”
Важливі дві площини:
- соціальний мінімум (щоб утримувати себе/родину) – як правило, орган дивиться, чи дохід не падає нижче соціальних порогів, логічно пов’язаних з art. 140 ust. 2;
- економічна достатність бізнесу – практичні пороги типу “12-кратність середньої зарплати” зустрічаються в офіційних описах процедур у воєводствах.
4.3. ZUS і податки: “rzetelność” як фактор довіри
Питання не лише у “сплатив/не сплатив”. Для міграційної справи заборгованість у ZUS/US часто означає:
- слабку стабільність (ризик втрати доходу),
- порушення обов’язків підприємця,
- сумнів у здатності підтримувати умови дозволу в перспективі.
Це стає критичним при продовженні, бо орган оцінює не прогноз, а факт виконання.
4.4. Житло та страхування
Ці блоки формально стандартні для pobyt czasowy, але в бізнес-справах вони рідко є “ядром” відмови. Відмови частіше концентруються на: дохід/реальність/ціль/дисципліна.
Продовження карти (kolejny pobyt czasowy): орган уже не “вірить”, а підсумовує
При повторній заяві на той самий титул воєвода дивиться ретроспективно: що реально відбулося з бізнесом за час дії попереднього дозволу.
Практично це зводиться до 5 питань:
- Чи була діяльність реальною (контракти, фактури, оборот, інвестиції)?
- Чи був дохід стабільним і регулярним, а не “одноразовим піком”?
- Чи нема боргів у ZUS/US, які підривають довіру до законності та стабільності?
- Чи не зник cel pobytu (довге zawieszenie/фактичне завершення)?
- Чи міграційна історія “чиста” (без порушень режиму перебування/роботи)?
Це логічно узгоджується з механізмом cofnięcia zezwolenia, якщо мета припинилася або перестали виконуватися умови, на яких базувалась видача.
Чи можна “втратити” карту на JDG: три типові тригери і правова логіка
Юридична основа тут не “припущення”, а art. 101: дозвіл можуть cofnąć, зокрема якщо:
- ustał cel pobytu, який був підставою дозволу, або
- особа перестала виконувати вимоги, пов’язані з декларованою метою.
6.1. Падіння доходу
Разовий “слабкий місяць” зазвичай не є автоматичною підставою, але тривале або суттєве падіння, яке руйнує критерії утримання/стабільності та робить бізнес неспроможним “узasadniać pobyt”, створює реальний ризик.
6.2. Zawieszenie JDG / фактична зупинка діяльності
Якщо діяльність довго “заморожена” або фактично не ведеться, орган отримує просту картину: cel pobytu ustał – і це прямо вкладається в art. 101.
6.3. Борги в ZUS/US
Заборгованості (без законних рішень про відстрочку/розстрочку) майже завжди переносяться у площину: особа перестала виконувати умови і є ризики законності/стабільності.
Чи JDG будує «стабільну міграційну історію» – так, але лише за однієї умови
JDG може бути сильним позитивним елементом, якщо роками підтверджує три речі:
- реальна діяльність,
- стабільний дохід,
- відсутність заборгованостей і порушень.
Сама реєстрація в CEIDG або “порожня” діяльність нічого не гарантує – і навіть може створити сумніви в меті перебування при наступних справах.
Загальний висновок
Дозвіл на тимчасове перебування на підставі ведення господарської діяльності є в польському праві повноцінною та самостійною підставою легалізації, однак його правова конструкція істотно відрізняється від «класичних» титулів побиту. В основі цієї моделі лежить не формальний статус підприємця, а фактична оцінка того, чи ведення діяльності справді є метою перебування іноземця та чи ця діяльність економічно обґрунтовує його присутність у Польщі.
Незважаючи на те, що ст. 142 ustawy o cudzoziemcach сформульована рамково, у практиці воєвод вона наповнюється конкретним змістом через аналіз доходів, стабільності фінансування, податково-страхової дисципліни та реальності господарських операцій. Саме на цьому етапі виникає ключова різниця між теоретичною можливістю отримання карти та фактичною спроможністю довести відповідність умовам дозволу. Запис у реєстрі підприємців або декларативні плани розвитку не створюють самі по собі правової підстави для позитивного рішення, якщо вони не підкріплені реальними економічними результатами або переконливою динамікою діяльності.
Особливістю побиту на підставі діяльності є також те, що він не ґрунтується на одноразовій оцінці. При кожному наступному зверненні орган уже не виходить із припущення, що бізнес буде працювати, а аналізує, чи він фактично працював і чи забезпечував умови, на яких було надано попередній дозвіл. У цьому сенсі карта на JDG є не лише дозволом, а й постійним тестом на збереження мети перебування та виконання пов’язаних із нею обов’язків.
Таким чином, ведення господарської діяльності може бути стабільною та довгостроковою основою легалізації перебування в Польщі лише тоді, коли бізнес і міграційна логіка збігаються. Там, де діяльність є реальною, економічно життєздатною та системно підтримується належною фінансовою і правовою поведінкою, вона здатна не лише обґрунтувати тимчасовий побут, а й сформувати позитивну міграційну історію на майбутнє. У протилежному випадку ця ж сама конструкція перетворюється з можливості на джерело підвищених ризиків – як на етапі отримання дозволу, так і при його продовженні.Внутрішнє посилання (internal link): див. також окрему статтю про ризики JDG як “міграційного інструменту” (нижче).
Англійська версія статті: