Види дозволів на роботу (zezwoleń na pracę) та oświadczenie: у чому реальна різниця

Чому формально легальна робота не завжди означає безпечний статус у Польщі

У польському праві існує кілька механізмів легалізації праці іноземців. Формально всі вони дозволяють працювати, але їхня юридична сила, стабільність і наслідки для побиту – різні.
Саме тут виникає найбільша кількість помилок: іноземець працює “легально”, але втрачає карту побиту або отримує відмову.

У практиці воєводських управлінь значна частина odmów kart pobytu стосується осіб, які формально працювали легально.

Ця стаття пояснює реальні відмінності між дозволами на роботу (zezwolenie) типу A-E та oświadczeniem o powierzeniu wykonywania pracy – без міфів і спрощень.

Zezwolenie na pracę: klasyczne typy A-E

Правову основу дозволів на роботу становлять положення ustawy o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy (далі – Ustawa).

Typ A – стандартна робота в Польщі (art. 88 ust. 1 pkt 1 Ustawy)

Застосовується, коли іноземець працює:

• на території Польщі,
• за договором з польським роботодавцем,
• у польській компанії або її структурі.

Дозвіл типу A видається на визначений строк, але не довший ніж 3 роки. На практиці цей строк може бути скорочений залежно від конкретних обставин (зокрема строку дії трудового договору, ситуації роботодавця), відповідно до підзаконних актів та практики роботи відповідного воєводського управління.

Це найпоширеніший і найстабільніший вид дозволу. Саме на ньому найчастіше будують pobyt czasowy i pracę.

Typ B – управління компанією (art. 88 ust. 1 pkt 2)

Стосується іноземців, які:

• входять до zarząd spółki,
• є генеральними партнерами в spółkach osobowych.

Дозвіл типу B зазвичай видається строком до 3 років. У випадку якщо праця виконується в органі юридичної особи, яка працевлаштовує більше 25 працівників, zezwolenie типу B може бути видане строком до 5 років.

Це корпоративний, а не “робочий” у класичному сенсі дозвіл.

Typ C – відрядження до польської структури (art. 88 ust. 1 pkt 3)

Застосовується, коли:

• роботодавець є іноземною компанією,
• іноземець відряджений до філії або пов’язаної компанії в Польщі,
• строк перевищує 30 днів у календарному році.

Фактичним роботодавцем залишається іноземна компанія.

Дозвіл типу C зазвичай видається строком до 3 років.

Воєвода може видати дозвіл типу C на строк коротший, ніж запитано (в т.ч. до 12 місяців), зважаючи на обставини, зокрема короткий період діяльності польського суб’єкта, але це наслідок індивідуальної оцінки, а не фіксований ліміт, прямо встановлений у законі.

Typ D – експортна послуга без структури в Польщі (art. 88 ust. 1 pkt 4)

Використовується, якщо:

• іноземний роботодавець не має філії в Польщі,
• працівник виконує тимчасову послугу для польського контрагента.

Потрібен договір між іноземною компанією та польським замовником.

Дозвіл типу D зазвичай видається строком до 3 років.

Воєвода може видати дозвіл на коротший період, ніж просить роботодавець, якщо з обставин справи випливає, що делегування має тривати менше (наприклад, з договору на usługę eksportową), але конкретних «жорстких» лімітів в законі немає.

Typ E – “резервний” дозвіл (art. 88 ust. 1 pkt 5)

Застосовується, коли:

• іноземець працює у закордонного роботодавця,
• відрядження триває понад 30 днів протягом 6 місяців,
• ситуація не підпадає під типи B, C або D.

Це нетиповий і найменш використовуваний механізм.

Дозвіл типу E застосовується рідко і зазвичай у нетипових моделях відрядження, які не вписуються у стандартні схеми типів C або D.

Дозвіл типу E зазвичай видається строком до 3 років.

Доступ іноземців до ринку праці в Польщі: актуальний стан правового регулювання у 2025 році

Czym jest oświadczenie o powierzeniu wykonywania pracy

Oświadczenie – це не дозвіл на роботу, а спеціальний реєстраційний механізм, врегульований art. 87 ust. 3 oraz art. 88z-88za Ustawy.

Юридична сутність

• роботодавець подає заяву до powiatowego urzędu pracy,
• документ вноситься до ewidencji oświadczeń,
• після реєстрації іноземець може працювати без zezwolenia na pracę – але лише за чітко визначених умов.

Адміністративне рішення стосується реєстрації, а не “видачі дозволу”.

Хто може працювати на підставі oświadczenia

Відповідно Rozporządzenie MRiPS z dnia 21.11.2025 r. w sprawie państw, których obywateli mogą dotyczyć oświadczenia (Dz.U. 2025 poz. 1617), на підставі oświadczenia можуть працювати тільки громадяни України, Молдови, Білорусі і Вірменії.

Це вичерпний перелік і на громадян інших держав не поширюється.

Обмеження праці на підставі oświadczenia

• часове: максимум 24 місяці на підставі одного oświadczenia,
• предметне: конкретна посада, місце, зарплата, wymiar czasu pracy,
• формальне: умови з oświadczenia повинні дослівно відповідати договору.

Сам документ не легалізує перебування – потрібен окремий титул pobytu.

Oświadczenie ≠ zezwolenie na pracę

Zezwolenie на pracę – це класичний адміністративний дозвіл від воєводи, доступний майже для всіх іноземців і розрахований на довший, стабільний період.

Oświadczenie – спрощений, обмежений за колом громадян, реєстраційний механізм, який у правовому сенсі не є «zezwoleniem», але тимчасово замінює його для обраних категорій.

Dlaczego formalnie legalna praca ≠ bezpieczna pozycja migracyjna

Це ключовий момент, який ігнорують найчастіше.

1. Інші критерії

Для легальної праці достатньо:

• титулу pobytu,
• zezwolenia (дозволу) або oświadczenia.

Для карти побиту воєвода оцінює:

• реальність і стабільність роботи,
• доходи,
• składki ZUS і podatki,
• ситуацію роботодавця,
• відсутність fikcyjności.

2. Перевірки “поза паперами”

Органи аналізують дані з:

• ZUS,
• KAS,
• PIP,
• Straży Granicznej.

Формально легальна робота може виглядати міграційно слабкою, якщо:

• мінімальний wymiar,
• відсутні обороти компанії,
• роботодавець фігурує в перевірках.

3. Короткі та “слабкі” підстави

Oświadczenie і короткі zezwolenia:

• дозволяють працювати,
• але не будують довгострокової стабільності.

Часті зміни роботодавців, перерви, “просиджені” oświadczenia – типова причина odmów.

4. Чужі проблеми стають твоїми

Навіть якщо іноземець нічого не порушив:

• борги роботодавця,
• fikcyjne zatrudnienie,
• масові oświadczenia

– можуть зруйнувати позицію при розгляді karty pobytu.

Gdzie kończy się ten temat

Ця стаття:

• пояснює механізми,
• показує різницю в юридичній силі,
• окреслює типові ризики.

Вона не відповідає на питання:

• який шлях оптимальний саме для вас,
• чи “витягне” конкретний договір карту,
• як виправити минулі порушення.

Тут починається індивідуальна оцінка фактична, без якої універсальної відповіді не існує – що прямо випливає з принципу ustalenia prawdy obiektywnej з Kodeksu postępowania administracyjnego.

Висновок

Наявність oświadczenia або zezwolenia означає лише одне: на цей момент робота в Польщі є формально дозволеною.

Це не є гарантією отримання чи збереження карти побиту, сталого побиту, статусу довготермінового резидента ЄС чи громадянства.

У міграційних справах вирішальне значення має не сам документ, а його реальна вага в конкретній фактичній ситуації, яку оцінює орган. Саме тому формально легальна робота може виявитися міграційно слабкою позицією у довгостроковій перспективі.

Англійська версія статті:

Work permits in Poland vs. declaration of work (oświadczenie): what is the real legal difference